Розписаний, літ 59, народився в м. Комарні біля Львова, де скінчив 5[-тикласну] городську школу, у Львові академічну ґімназію, в Кракові університет і Академію мистецтв. Студіював там головно історію пласт[ичного] мистецтва. Свою освіту доповнював науковими дослідами по ріжних краях, м[іж] ін[шим], в Росії і на Вкраїні, де брав участь в 14 Археологічному З’їзді Всеросійському в Чернігові (1908). В роках 1909-1910 розслідив найдавніші пам’ятки народного будівництва в Західній Україні, а в 1911-1913 основними дослідами і розкопами, які провадив з допомогою краєвого Галицького Сойму, доказав всупереч всіляким баламутним теоріям місце літописного столичного города Галича і його соборної церкви крилоської, а кругом замку укріплені дворища, монастирі та руїни многих кам’яних церков, як це вимовно і ясно росказує його книга про Галич. Його доцентуру на Краківському університеті перебила світова війна і служба в австрійській армії (1914-1918). Тоді міністерство у Відні призначило його «консерватором» історичних пам’яток на Східну Галичину. З цього становища усунула його потому польська влада. Польсько-українська війна капіталістів-галапасів з порабощеним, трудящим людом, поставила розписаного по стороні цього люду на Західній Україні. Коли у 1920 році в містечку Комарні 300 дітей тамошньої бідноти, бойкотуючи «паньствову» школу, покликало його до себе, він пішов туди і заложив там 7[-микласну] народну школу (семирічну) і ґімназію, т[ак] зв[ану] «Рідну Школу», і провадив її два роки. Коли ж Рада Амбасадорів Західну Україну присудила потому Польщі, тоді згадану Школу в Комарні (подібно як много-премного шкіл українських) розігнала поліція (1924). Від 1922-1925 р., як учитель української (академічної) ґімназії у Львові, був професором Українського Тайного Університету, за що зістав перенесений зі Львова до Ярослава, потім до Ряшева і назад до Ярослава. Але і там не покидав він праці для добра трудящого народу, тому, як запідозрений «більшовик», зістав викинутий зі служби (1932). Тоді вернувся до Львова, де занявся працею науковою і заробляв як письменник науковий. До запечатаних і важніших його праць наукових належать:

  1. Genezairozwójstarożytnychbazylik. Lwów, 1907;
  2. Памятки Київа. – «Діло», 1908;
  3. Дзвони на Вкраїні-Руси. – «Діло», 1909;
  4. Душа архітект[урного] стилю. – «Літ[ературно]-Наук[овий] Вістник», 1909;
  5. Opiscerkwiśw. PantalemonakołoHalicza(św. Stanisław);
  6. Zabytkiszkołyhalickiej, bizantyńsko-romańskiejwieków śred[nich];
  7. Dzieje cerkwi św. Pantalemona (kościoła św. Stanisława). Праці 5, 6, 7 видала Краківська Академія Наук, окремою книгою п[ід] з[аголовком] «Haliczwdziejachsztukiszerdniowiecznej. Kraków, 1914, ст. 219 + 4 карти + 81 ілюстрація;
  8. Старовина Володимира Вол. – Калєндар «Просвіти», 1917;
  9. Середньовічні пам’ятки народного будівництва на Західній Україні. – «Зоря», 1933;
  10. Ряшів – західна твердиня Галицької Держави. – Вид[авництво] Української Академії Наук. Київ, 1928 (Юв[ілейний] збірник проф[есора] Грушевського).

Праці більших розмірів в рукописах (до викінчення):

  1. Пам’ятки кляшторного будівництва на тлі організації найдавніших ґімназій та університету в Зах[ідній] Україні;
  2. Старокняжий город Ярослава Мудрого та його волось за Сяном;
  3. Український народний стиль на основі його пам’яток від 14 століття з планами, рисунками і світлинами;
  4. Моноґрафія міста Комарна і його сел.

Всі наведені праці подають наскрізь новий матеріял архівний.

Львів, дня 12 листопада 1939 [р.].

Д[окто]р Йосип Гаврилович Пеленський