Питання про те, якого типу, або яких типів треба ставити стелажі в архівних приміщеннях по-перше – складне і вимагає попередньої теоретичної проробки, по-друге, дуже мало вивчене в спеціяльній літературі. Потрібно до того-ж мати на увазі, що за умов сучасного архівно-технічного будівництва в УСРР можна говорити лише про дерев’яні стелажі; металичні конструкції стелажів можливі лише в дуже рідких, зовсім виключних випадках.

Теоретично-технічна проробка цього питання – саме, питання про стелажне дерев’яне устаткування зачеплено лише в статті арх. Болончука «Выбор здания под архивохранилище», що вміщена в № 5-6 «Архивного Дела», в якій подаються деякі цікаві пропозиції і конструкції. Інших статтів і робіт в данному питанні в українській, російській і закордонній літературі, я не знаходив. Проте, нагромадження та безперервна концентрація в архівосховищах архівних матеріялів, брак спеціяльно влаштованих помешкань, відповідно устаткованих в середині, примушує ставити тепер же у широких розмірах влаштування нових стелажів у відповідних помешканнях, а звідціль, не чекаючи, вирішати питання про форму та типи найзручніших стелажних конструкцій практично й технічно припустимих та правильних з погляду архівознавства.

Розв’язуючи таке завдання доводиться виходити з де-кількох основних положень, беручи останні так з усталеної практики Західньої Европи, як із досвіду нашого Союзу, при чому не треба забувати особливостей наших спеціяльних технічних умов даного часу.

Основних положень маємо 8, а саме:

1. Як тільки можливо слід здійснювати принцип магазинно-репозиторної системи з легкою штахетовою підлогою, системи, що з архівознавчого боку є найбільш вдала і в той же час найзручніша з огляду використання місця, а також дешевини будування [Всі технічні розрахунки наведено у пояснювальній записці, див. ст. 55. Ред.].

2. Допускати конструкцію не більш як два магазини (поверхи) що вважати за типову. Як виняток, визнати за можливий і третій поверх; конструкції з більшою кількістю магазинів (поверхів) мусять мати індівідуальний, а не типовий характер.

3. Для помешкань, що не можуть через свою височінь вмістити магазини (поверхи), потрібні типи стелажів, які-б доходили обов’язково аж до самої стелі і мали-б приступ до верхніх полиць не за допомогою драбини, а окремих висувних площадок-підлог.

4. Для помешкань заввишки коло 2,5 метрів потрібний тип, так би мовити, нормального стелажу.

5. Височінь магазинів (поверхів) мусить дорівнювати 2,3 метрів.

6. Основний тиск всієї системи стелажів (важкість їх) мусить по можливості йти поза стінами будівлі, передаваючись безпосередньо на землю.

7. Потрібно дати такий тип спрощених стелажів, що дозволив-би зразу найекономніше ставити стелажі для негайного користування з тим, щоб потім потроху можливо було-б їх добудовувати, доводячи до нормального типу.

8. Стелажі встановлюється лише подвійні і лише в середині приміщення, залишаючи всі стіни з переходами коло них зовсім не зайнятими. Головніші розміри стелажів мусять бути такі: відстань між полицями – 25 см., широчінь полиць – 80 см.; відстань між вертікальними стояками стелажів завсігди кратне 30 см.

Встановлення цих головних положень в значній мірі залежить від певних конкретних умов. Встановлюючи ці положення треба зважати на загальний характер будівель, що устатковуватимуться стелажами.

Будівлі, що відводяться здебільшого під архівосховища, являють собою більші, або менші розміром, окремі чотирьох-кутні приміщення заввишки від 2 до 4,5 метрів (житлові, або не житлові – не має значення.

Лише в рідких випадках височінь їх буває більша, або-ж вони являють собою приміщення іншого типу (тут, власне кажучи, мова може йти лише про колишні церковні будівлі).

Звичайно для архівосховищ відводяться приміщення або суто житлового тилу, або конторські, або-ж магазинно-склепові і нарешті, більш менш упорядковані склепи, чи то підвальні приміщення (заввишки здебільшого трохи понад 2 метри).

Маючи на увазі стелажне устаткування саме таких приміщень, доводиться вироблювали й типи самих вже стелажів.

Як що дається помешкання підвальне (звичайно низьке) або-ж невисоке житлове в одноповерхових невеличких будинках (що часто буває у невеличких провінціяльних містах), то зручніше ставити стелажі на 7 полиць нормальної височини, тоб-то так, щоб з самої вищої полиці матеріял можна було-б брати без допомоги будь-якої драбини. У крайньому разі тут можна припустити невелику заввишки, широку і стійку (пересувну) підставну, схожу на чотирьохкутний ящик, що легко пересуватиметься на підлозі.

Як що дається помешкання заввишки від 2 до понад 4 метрів, а це звичайна височінь житлових приміщень і невеличких склепів, то тут вищезгаданий тип нормальних стелажів на 7 полиці вже не годиться. Для таких випадків далеко зручніше ставити стелажі, що досягають стелі і в той же час мають пристрій для пересувної підлоги на деякій височині від справжньої підлоги приміщення, з тим, щоб архівіст мав змогу брати матеріяли руками без жодних додаткових пристроїв з самої вищої полиці.

Коли-ж є приміщення заввишки понад 4 метри, то найраціональніше устаткування його – є магазинне, двохповерхове. Як що-ж височінь перевищує 4,5 метри і досягає 5 або понад 5 метрів, найзручніше зробити стелажне двохповерхове устаткування (на два магазини), але-ж нижній поверх – магазин – треба зробити трохи вище з тим, щоб височінь верхнього поверху не перевищувала 2,3 метрів і тоді в цьому нижньому магазині треба ставити стелажі вищезгаданого типу, тоб-то з пересувною підлогою на де-якій височині. Отже-ж, відповідно до типів приміщень, що звичайно відводяться для архівосховищ, неминуче матимемо ті три основних типи стелажного устаткування, що про них говорилося в перших 5 вищенаведених положеннях.

Через те, що міцність стін оцих приміщень далеко не завжди може витримати більш менш значне додаткове навантаження, – до того-ж попередній розрахунок тут, тому що невідомо як міцні стіни досить важко зробити, то зручніше та обережніше є основний тиск по можливості переносити безпосередньо на землю поза стінами. Брак коштів в даний час з одного боку, потреба в негайному укладанню на стелажах іноді дуже великої кількости архівного матеріялу – з другого боку, примушують виробляти такий тип стелажів, що були б найекономнішими і своєю вартістю й кількістю архівних матеріялів, що на них укладатимуться. Проте, навряд чи економно і досить доцільно взагалі з цією метою виробляти якийсь-то особливий дешевий і місткий тип тимчасових стелажів. Так, тимчасові стелажі при заміні їх постійними нормальними, ніякої економії коштів не дали-б; або залишені на завше являли-б собою устаткування нижчої якости, що суперечить вимогам нормального переховання матеріялів.

Через те доводиться краще відмовлятися від вироблення якогось то особливого типу тимчасових стелажів і зупинитися на проектуванні спрощеної одміни нормального типу, що являючись економнішою і вартістю і місткістю, в усякий момент могла-б, після дороблення до неї де-яких частин та деталів, перетворитися в точний нормальний тип без будь-яких технічних труднощів, або без перероблення чи то заміни вже готового устаткування. Ось ті міркування, що примушують висовувати 7 положення, що його подано в початку статті. Доводиться відмовлятися від збудування одинарних стелажів удовж стін. Навіть в найсухішому приміщенні ніколи не можна заставляти стіни – особливо надвірні – без того, щоб не було де-якої вогкости, що безпосередньо передається складеним біля стін матеріялам, а через це згіршуються умови загальної вентиляції приміщення і самих архівних матеріялів. За умов нашого климату, коли взяти на увагу де-яку хоч і не велику, але-ж дуже часту, звогченість стін старих будівель, що будуються звичайно на простому вапняному розчині й часто з кепсько випаленої цегли, доцільніше устатковувати архівні приміщення лише в середині двохбічними стелажами, всі стіни залишаючи вільними з проходами удовж них.

Головніші стандартні розміри стелажів, наведені в 8 положенні, мають за підставу цілком певні міркування; височін полиць (або відстань між полицями), як що полиці не пересуваются (а постійні непорушні полиці найчастіше доводиться будувати), визначається товщиною в’язки (або височінню картонажу), причому оці в’язки та картонажі мусять бути такі, щоб їх легко можна було переносити та укладати силами одного архівіста. Приблизно такий розмір в’язки прийнято і в європейській практиці; його-ж цілком виправдано також досвідом Центральних Архівів Харкова.

Широчінь полиць подвійних стелажів, зазначена в 8 положенні, (в початку статті) спирається на досвіді Центрального Архіву Революції УСРР, з якого видно, що укладати в’язки на полиці легма і впоперек їх, тоб-то вузькими краями на поверх, є найвигідніше та найзручніше. А коли матеріял укладатиметься в такий спосіб, то при звичайному розмірі основи в’язки трохи більшому за розмір аркушу звичайного писального паперу (приблизно в 30х40 см.) враховуючи тут-же потрібну вільну відстань поміж в’язками, щоб полегшити вентиляцію і запобігти шкідливому тертю в’язок, технічно вигідніше і економніше так розраховувати відстань між стояками, щоб вона завжди вміщала цілкове число в’язок, або картонів, тоб-то була кратним 30 см.; широчінь полиць звичайно дорівнює довжині в’язок (або картонів) помноженій на два, тоб-то 40 см. х 2 = 80 см.

Досвід Центральних Харківських архівів, що триває вже не один рік, остаточно запевнює в тому, що вищенакреслений спосіб укладання матеріялів на полицях стелажів є досить економний в розумінні використання місця, і крім того є найдоцільніший з боку вимог науково-архівознавчої техніки.

Влаштування пересувних полиць в стелажах є безперечно, з принципового боку дуже бажане. Але беручи на увагу, поперше, велике подорожчання стелажів в наслідок заведення пересувних полиць, і подруге, велику стандартність, тоб-то одноманітність розміру основної маси архівних матеріялів (що складаються з аркушів розміром 28х38 см.) як загальне правило, нема раціональних підстав влаштовувати в стелажах пересувні полиці; такі полиці є рація ставити лише в дуже невеличкій частині стелажного устаткування, маючи на увазі переховувати на них матеріяли незвичайного формату (наприклад, бухгалтерські банковські книги, таблиці особливих форматів, рисунки то-що).

Всі вищенаведені міркування покладено за основу при виробленні тих конкретних типів стелажного устаткування, що зараз практично напроваджуються Центральним Архівним Управлінням. В розробці проектів стелажів взяли участь: інженери Малішевський І. Є. та Чайківський М. В., завідатель Центральногр Архіву Революції УСРР – тов. Гливенко М. В. та автор цих рядків. Технічне виконання проектів зроблено інженерами Малішевським І. Є. та Чайківським М. В.

Стаття була опублікована у журналі “Архівна справа” (книга 7, 1928 р., с. 48-55).