Я родився 9 серпня 1886 року у Львові. Мій батько Василь був учителем спершу академічної гімназії, відтак учительського семінара у Львові. Гімназійну науку відбував я з початку в німецькій гімназії, опісля в українській гімназії у Львові. Там у 1904 році зложив я з відзначенням іспит зрілості. Відтак записався я на природописні науки, математику й фізику на філософічному факультеті львівського університета. Тут працював я в робітні спершу порівняної анатомії, відтак зоології проф[есора] Йосифа Нусбавма. З рамени цієї лабораторії їздив я в 1909 р. до Трієсту на курс зоології морських тварин в тамошній зоологічній станції. У робітні проф[есора] Нусбавма викінчив я працю з ділянки порівняної анатомії, на основі якої я добув диплом доктора філософії в 1909 році. В рік опісля (1910) склав я кваліфікаційний іспит на учителя природописних наук, математики й фізики в середніх школах.

У 1912 році одержав я від тодішного австрійського міністерства освіти стипендію на виїзд для дальніших студій. Тоді поїхав я до Берген у Норвегії, щоб у тамошньому природописному Музеї відбути курс океанографії. По дорозі туди й назад звидів я зоологічні й ботанічні сади й музеї в самому Бергені, у Стокгольмі (Швеція), Гамбургу, Стеллінген і в Берліні (Німеччина).

Повернувши, працював я попри шкільні заняття далі науково у проф[есора] Нусбавма в ділянці систематики й викінчив працю над свобідно живучими облунами (круглими червами, nematodes), яку друкував Музей ім. Дзєдушицьких у своїх записках у Львові в 1914 р.

Світова війна перешкодила моїй дальнішій праці. У початках війни найшовся я у Відні, де через 1 піврік учив на українських середньошкільних курсах. Відтак покликаний до війська, служив я до початку 1916 р., коли відкликано мене з війська назад до служби в школі.

Коли втихомирилась польсько-українська війна, приступили українці до боротьби за український університет. Зорганізовано тайний український університет у Львові (1919 р.) й покликано мене викладати загальну біологію на медичному факультеті, ботанічну систематику на філософічному факультеті й ботаніку на лісовому відділі технічних курсів. Мої виклади загальної біології видали студенти як літографовані скрипти. Навчання на тайному університеті (в рр. 1919-1925), перебиване частими наскоками поліції, стягнуло в кінці на мене загрозу й репресії з боку шкільної влади.

Праця в школі, ускладнювана щораз новими приписами, головно в останніх часах панування Польщі, так дуже абсорбувала весь час і сили учителя, що працювати науково попри неї було прикінці вже неможливо. У початках педагогічної праці я міг добре погодити наукову працю зі шкільними обов’язками, до яких додавав добровільно ще багато труду позашкільному вихованню молоді. Досвід, що його я при цьому набирався, давав мені матеріял до багато статтів на виховні теми, а також позволяв писати дещо й для самої молоді. Така робота являлась тоді актуальною, бо наступ польського націоналізму посувався на молодь Західньої України щораз нагальніше. Пізніші поліцийні репресії припинили й цю мою чисто педагогічну працю.

Щойно 1925 року вдалося мені надрукувати нову працю в виданнях Наукового Товариства ім[ені] Шевченка у Львові. Небавом вернувся я назад до порівняно-анатомічних проблемів, заторкнених у першій моїй праці. Вислідом тих моїх студій був перше короткий звіт у «Sitzungsberichte» мат[ематично]-прир[одничо]-лік[арської] секції НТШ у Львові, а відтак обширніша праця на тему морфології хребетних. Праця появилась друком у 1927 р. У цьому році вибрано мене теж звичайним членом НТШ у Львові.

Щораз більша грошева скрута Н[аукового] Тов[ариства] ім[ені] Шевченка не позволяла надрукування дальших праць. За цей час вів я далі мої досліди й перевірював поставлені в попередній праці тези. В кінці перед вакаційними феріями 1939 року, не зважаючи вже на можливості друку, списав я висліди моїх студій і зголосив цю працю на одному з засідань мат[ематично]-прир[одничо]-лік[арської] секції НТШ. Поки що зладив я в німецькій мові короткий зміст цієї праці й віддав голові секції для видрукування в «Sitzungsberichte». Нова війна припинила друк цього звіту.

Д[окто]р Олександер Василевич Тисовський

[1940 р.]