Я народився 15 грудня 1888 р. в с. Трудовач Красненського р[айо]ну, Львівської області, з батьків бідняків, які мали всього півтора га землі та численну сем’ю, що складалася з одинацяти осіб, які всі мусіли вижити з цього клаптика чорної землі. Низька стара вогка хата-ліп’янка, що вростала щораз більше в землю аж майже по вікна, не могла не вплинути на здоровля своїх численних жителів, і в родині часто панували дитячі, а то і інші, недуги, внаслідок чого двоє дітей померло ще в дитинстві, інші виростали серед злиднів. Часто не було навіть хліба в хаті. При нашій, і так вже численній, родині приютилися ще три старші особи: брат та дві сестри батька. Ця притульна низька хата головно в зимі була заповнена всіми особами родини, частими сварками, плачами, наріканнями або і проклонами.

Навчаючись в місцевій початковій школі, мусів я працювати в господарстві учителя, який часто побивав дітей. Мусів я також учити дітей в класі замісць учителя, який під час уроків сидів на веранді, читав польські газети і дивився через  лорнетку на дорогу, чи не їде інспектор. Від 8 року життя працював я в полі та був пастухом.

Закінчивши початкову школу, приготовлявся я до вступного іспиту до гімназії, деякий час ходив я до вчителя Ткачука в сусідне містечко на консультації. Пригото[ви]вся я як слід до вступного іспиту до гімназії, але директор гімназії, який завжди говорив, що не розуміє української мови, відмовився мене допустити до іспиту, будьтоби тому, що я мав 14 рік, а в дійсності тому, що я прийшов в селянській одежі і в солом’янім капелюсі, моєї власної роботи. Але це мене не відстрашило, і я з батьком пішов пішком 80 км. до м. Львова до шкільного куратора, який дав дозвіл здавати вступний іспит до гімназії в м. Золочеві.

Я здав іспит і навчався в цій гімназії 8 років. Вчився я добре, але прожити було зразу важко, доки не почав я приготовляти інших учнів до уроків. Під час канікул вів я підготовчі курси для кандидатів до гімназії і так що року вводив я до гімназії (в світ знання) деяку кількість селянських здібних дітей. Також вплинув я на батька, так що він ще двох синів післав до гімназії, і вони або сами приватними лекціями на себе заробляли, або я їм допомагав, і всі вони, і ще стриєчний брат, вийшли в люди (один з них Павло був правою рукою в армії Котовського, а опісля комісарем в м. Умані, а Ілько є професором японської і хінської мови в Московськім інституті).

Гімназію закінчив я іспитом зрілости в 1911 р. Опісля студіював я в Львівськім державнім університеті (тепер ім. І. Франка) пильно історію та українську мову і літературу. В цьому ж університеті закінчив я висшу освіту іспитом. Склав я також іспит т[ак] зв[аний] «інтелігенцпріорунг» та медично-санітарні курси і під час першої імперіялістичної війни доглядав я і лікував хворих на холеру і багацько вилікував, навіть свого рідного батька, який також захворів на холеру.

Під час студій в університеті і опісля, коли лише перебував в м. Львові, відвідував я університетську бібліотеку та бібліотеку ім. Т. Шевченка і інші бібліотеки та архіви і приготовляв матеріали до наукових праць до диплому. Склав я опісля в Львівськім державнім університеті перед комісією іспит науковий та педагогічний і одержав диплом з історії середніх віків та з української мови та літератури.

Працював я також в архівах і в музеях, знаходив під час екскурсій старі рукописи, документи, друки, гроші і інші предмети середніх віків та передавав до музею ім. Т. Шевченка та бібліотеки тов[аришу] Пастернаку, директору музею (зараз професор), багато старих документів передавав я до бібліотеки ім. Т. Шевченка, про це знає академік тов[ариш] Возняк. Писав я також історичні праці та праці з подорожі по деяких краях, про що знає професор тов[ариш] Сімович і тов[ариш] Крип’якевич. Знає мене також тов[ариш] Ткаченко і тов[ариш] Філіпов.

Написав я такі наукові праці: Загальний зрив українського населення проти польських панів з Б. Хмельницьким; Торговельний шлях в середніх віках на відтинку Володимир, Холм, Люблин, Казимир («Ветха Гора»)  (використовуючи нахідки на цьому шляху); Чехи і їх роль в містах в середніх віках; Середньовіччя старого м. Люблина та його замку і башти галицького князя Данила; Давні фрески з доягайлонських часів на стінах Люблинського замку; Місто Казимир («Ветха гора») до Ягайлонів; Місто Добромиль і замок Гербулта в середніх віках; Зв’язки Добромиля з Закарпатською Україною в середніх віках; Найдальший український бастіон м. Пряшів і його середньовічні будівлі похожі до будинків в Казимирі;  Довгі релігійні боротьби в м. Пряшеві в середніх віках; Башти, замки і городища на староукраїнськім кордоні між Підляшшем а Мазовією; Залишки середніх віків в українських народних піснях ( і в українськім весіллі). Також писав я вражіння з подорожів по далеких краях і про сліди середніх віків в їх містах.

Крім наукової праці над давньою історією та праці в архівах, музеях і бібліотеках я дуже багато подорожував, і то ще почавши від VІІ кл[асу] гімназії. Під час канікул подорожував я по Германії, Чехії, цікавився середньовіччям їх старих міст, а на життя заробляв сам. Також відбув я науково-історичні подорожі по Румунії, Угорщині, Словакії, Болгарії, Закарпатській Україні, а також дальші наукові подорожі до Туреччини, Греції, Сирії, Палестини, Синаю, Єгипту, Судану і. т. д. Близші екскурзії робив я вздовж і поперек Карпат, по Поліссі, Підлашші, Волині, Лемківщині. Після подорожі мав я численні доповіді, нав’язуючи до історії цих країн в давніх і середніх віках.

Працювати в шкільництві почав я в 1918 р., ставши викладачем на вищих учительських курсах, з 1921 р. по 1923 р. (серпень) був я директором української гімназії в м. Добромилі, Дрогобичської області, викладав історію. Польський уряд цю українську гімназію заборонив, а мене виселив в далекі околиці корінної панскої Польщі, де я був директором і учителем в ріжних багатьох школах і місцевостях до приходу Червоної Армії. Почавши з 27 вересня 1939 р., працював в Львівськім обласнім В[ищім] бюрі освіти. Але тягне мене більше до наукової праці.

Львів, 18.ІІІ.1941 р.

Михайло І[ванович] Кіт