Станіслав Кульчинський (Kulczyński)народився 9 травня 1895 р. у Кракові в родині відомого польського зоолога-арахнолога Владислава Кульчинського (1854–1919). Зі шкільних років, допомагаючи батькові-науковцю, він зацікавився зоологією. Згодом, у 1913 р. почав її вивчати в Яґеллонському університеті в Кракові. Завдяки таланту до малювання вже на першому році навчання професор Мар’ян Раціборський залучив С. Кульчинського до роботи над «Атласом польської флори». Під час першої світової війни С. Кульчинський протягом року служив в армії. У 1915 р. майбутній вчений знову повернувся до Яґеллонського університету на навчання. Однак, почав вивчати вже іншу біологічну науку – ботаніку. Тоді ж його зарахували на посаду демонстратора кафедри анатомії і фізіології рослин аграрного факультету. Щоб поглибити свої знання з ботаніки у 1918 р. С. Кульчинський протягом декількох місяців стажувався у ботаніка світової слави професора Віденського університету Річарда Веттштайна. Під його ж керівництвом виконав габілітаційну працю «Studja systematyczno-geograficzne nad goździkami», яку успішно захистив у 1919 р.
Здобувши ступінь доктора філософії за напрямком ботаніка, С. Кульчинський розпочав свою наукову діяльність: спершу на посаді асистента, згодом на посаді ад’юнкта ботанічного саду Яґеллонського університету [1]. В цей час керівником його досліджень був відомий польський ботанік професор Владислав Шафер, який у 1909–1910 рр. працював у Львівському університеті. Тоді молодий науковець розпочав роботу над виданням «Flora Polska» й опрацював до його першого тому родину рослин Iridaceae. Готуючи другий том цього видання у 1921–1924 рр., він опрацював родину рослин Caryophyllaceae. С. Кульчинський був співавтором першого повного ключа польської флори. В 1924 р. разом із Богумілом Павловським і Владиславом Шафером видав відомий визначник рослин «Rośliny Polskie» [2] (Львів; Варшава, 1924 р.), який понад півстоліття був настільною книгою для польських ботаніків та декілька разів перевидавався у 1953, 1967, 1976 рр.
У 1921–1924 роках С. Кульчинський був секретарем урядової комісії з охорони природи та в рамках своєї діяльності розробив проект Національного парку в Пенінах (нині Підкарпатського воєводства, Польща). Тоді ж вчений взяв участь у декількох закордонних ботанічних експедиціях, зокрема, теренами Югославії, Італії та Тунісу.
У 1924 р. С. Кульчинський захистив докторську дисертацію «Das boreale und arktisch-alpine Elemente in der mit Teleuropäischen Flora». В грудні цього ж року його запросили на посаду надзвичайного професора кафедри систематики і морфології рослин Львівського університету [3]. Працюючи на цій посаді, С. Кульчинський організував Інститут ботаніки, а також очолив Ботанічний сад, який функціонував при університеті [4]. Варто відзначити, що з його приходом на кафедру тісно пов’язують започаткування цілого ряду нових досліджень та піднесення її діяльності на новий рівень. Такі якісні і позитивні зміни були особливо відчутні у діяльності Ботанічного саду. Як зазначав сам С. Кульчинський, станом на 1924 р. сад знаходився у дуже занедбаному стані, спричиненому військовими наслідками. Однак, керівництво факультету та університету сприяло молодому вченому, аби виправити ситуацію. Доволі швидко С. Кульчинський зумів не лише привести діяльність саду до належного стану, а й започаткувати нові напрямки роботи. Так, під керівництвом С. Кульчинського на території Ботанічного саду на Цетнерівці було створено сад-музей польської флори. Для функціонування цього саду було штучно створено ділянки із різними екологічними умовами для культивування рослин, боліт, водойм, гір, степів, торфовищ, лук тощо. У 1927 р. закінчено відбудову знищеного війною центрального будинку, а сад обнесено сітчастою огорожею. Спеціальні експедиції збирали насіння та живі рослини в найбільш типових для них місцезростаннях і переносили їх до саду у відповідні екологічні умови. До початку Другої світової війни в саду було зібрано близько 2 тис видів природної флори і частково створені рослинні угрупування за типом природних. С. Кульчинський очолював Ботанічний сад упродовж тривалого періоду з 1924 по 1941 рр.
Продовжуючи ботанічні дослідження, розпочаті ще в Яґеллонському університеті, вчений опублікував декілька важливих праць: «Die Pflanzenassoziationen der Pieninen» (Bulletin International de l’Academié des Sciences. Ser. B.1927), «Exkursionsführer durch die Pieniny» (Bulletin International de l’Academié des Sciences. Ser. B. 2.1928) і«Die Pflanzenassoziationen des Tatra-Gebirges» (Bulletin International de l’Academié des Sciences. Ser. B.1928).
У 1929–1930 роках професор С. Кульчинський здійснив подорожі до Швеції, Фінляндії, Естонії, Нідерландів і Німеччини, зокрема, задля знайомства з тогочасними методами дослідження і використання торфовищ. У 1929 р. він розпочав довготривалу працю над різнобічними студіями про торф’яні родовища Полісся, які увінчались виданням масштабної за обсягом монографії «Torfowiska Polesia» [5] у двох томах (Краків, 1939–1941рр.). Окрім теоретичної частини, праця містить також дослідження, що розкривають проблеми заторфування Полісся: ґенези торфу, поділу на типи, механізми утворення високого і низького торфу, гідрології торфу та ін. Вчений вперше в історії ботаніки висунув теорію дослідження низького торфовища, яка мала велике значення у вивчені торфовищ. Дослідження С. Кульчинського дали поштовх до раціонального використання торфовищ у господарстві, а публікація «Torfowiska Polesia» англійською мовою – «Peat bogs of Polesie» (Краків, 1949 р.) – принесла вченому світове визнання.
У 1930 р. С. Кульчинський здобув звання звичайного професора [6]. Під його керівництвом на кафедрі морфології і систематики Львівського університету розпочали свою наукову кар’єру відомі в майбутньому ботаніки: Мар’ян Кочвара, Микола Костинюк, Григорій Козій, Юзеф Мондальський, Юзеф Мотика, Станіслав Толпа. Про активну діяльність співробітників цього інституту свідчить хоча б те, що в 1935–1937 рр. вони опублікували 78 наукових досліджень і розвідок.
Професор С. Кульчинський обіймав різні адміністративні посади у Львівському університеті: декана математично-природничого факультету у 1935–1936 рр., ректора у 1936/1937 та 1937/1938 н. р. Однак, на другій каденції він достроково, 7 січня 1938 р., відмовився від посади ректора на знак протесту проти «лавкового гетто» [7]. С. Кульчинський був єдиним ректором тодішньої Польщі, який відмовився запроваджувати так зване «лавкове гетто» для студентів єврейської національності і на знак протесту залишив посаду.
Варто відзначити, що непорозуміння у питанні впровадження «лавкового гетто» розпочались у Львівському університеті ще з урочистого відкриття нового 1937/1938 навчального року. Саме тоді С.Кульчинський категорично виступив проти антиєврейських акцій, що супроводжували акції протесту проти ректора. Зважаючи на те, що масові заворушення і надалі не згасали, С.Кульчинський 28 жовтня 1937 р. на засіданні Сенату подав у відставку. Однак, більшістю голосів вона не була прийнята. Масові бойкоти та страйки пов’язані з цим питанням і надалі продовжувались. У листопаді того ж року С.Кульчинський намагався ініціювати проведення референдуму з запитання спільного навчання із студентами-євреями. Така ідея викликала ще більшу хвилю протестів та маніфестацій. У результаті керівництво університету оголосило, що не буде вживати жодних обмежень щодо навчання євреїв. Подібне рішення знову викликало протести у Львові, які тепер зачіпали не лише питання «лавкового гетто», а й самого С. Кульчинського. Усі ці події спричинили прийняття у грудні 1937 р. Сенатами вищих навчальних закладів ухвал про підтримку «лавкового гетто». В університеті Яна Казимира питання було винесене на обговорення сейму 7 січня 1938 р., тоді його підтримали. Однак, як зазначалось вище, ректор С. Кульчинський на знак протесту подав у відставку.
Надалі діяльність С. Кульчинського у Львівському університеті пов’язана із керівництвом Інститутом морфології і систематики, де він залишався до окупації Львова німцями у липні 1941 р. [8]. У час першої радянізації С. Кульчинський крім наукової роботи, також був керівником університетського профспілкового комітету. Із закриттям університету професор продовжив викладати ботаніку в таємно діючому математично-природничому відділі. Окрім того, у січня – листопаді 1942 р. С. Кульчинський був львівським делегатом уряду у Лондоні. У травні або червні 1942 р. С. Кульчинський, аби уникнути арешту, був змушений виїхати до Кракова, де до завершення Другої світової війни викладав ботаніку в підпільно діючому Яґеллонському університеті.
Після звільнення Польщі від німецьких військ С. Кульчинський разом із групою науковців переїхав у зруйнований Вроцлав, де незабаром обійняв посаду першого ректора об’єднаного університету і політехніки.
Після відступу німецьких військ діяльність університету потрібно було починати заново. Реформування потребувало усе – від приміщень до адміністрації університету. У такій складній ситуації С. Кульчинський проявив себе як активний менеджер і організатор. Ректор згуртував навколо проблеми відновлення університету молодих інтелектуалів, а також запросив колишніх працівників з адміністрації Львівського університету та науковців, що повернулись з еміграції. У питанні про те, як має виглядати новостворений університет, С. Кульчинський орієнтувався на історико-політичні зміни та ситуацію на міжнародній арені. Тому основним вектором діяльності університету було спрямування його на загальносуспільні та наукові потреби польського суспільства.
С. Кульчинський намагався реформувати усі сторони університетського життя, зокрема, його важливий елемент – студентство. За сприянням ректора було засновано студентське товариство «Bratnią Pomoc». У діяльності цієї організації ректор бачив підтримку студентству, яка би сприяла в науковому та повсякденному житті університетської молоді. Лояльно С. Кульчинський ставився і до інших студентських організації, які пропагували ідеї поступу, демократії та справедливості.
Розширення діяльності об’єднаного Вроцлавського університету і політехніки, як науково-організаційного центру, давало поштовх до розвитку інших галузей науки і культури. Зокрема, багато роботи С. Кульчинський спрямував на відкриття бібліотеки, яка, на його думку, мала сприяти поширенню польських ідей на Західних землях. Зразком для новоствореної бібліотеки стала частинка Львова, яку С. Кульчинський узяв із собою до Вроцлава – бібліотека ім. Оссолінських. 1946-1947 рр. у вроцлавський Оссолінеум було передано понад 200 тис. томів праць із львівської бібліотеки. З ініціативи С.Кульчинського створено товариство «Друзів Оссолінеуму», основною метою діяльності яких був збір наукових праць.
Через десять років після заснування бібліотеки ім. Оссолінських у Вроцлаві, С. Кульчинський зробив такий висновок: «Оссолінеуму судилось всі свої вцілілі матеріали спрямувати на відродження Польщі на Західних землях. Заснування Оссолінеуму зробило можливим створення у Вроцлаві міцного полоністичого осередка історії мистецтва. Сприяло швидкому перетворенню Вроцлава в центр польської гуманітарної культури. Оссолінеум став відродженням народної культури, що містила понад 600 років традиції на надодерських землях».
Для університетських потреб С. Кульчинський сприяв відкриттю друкарні, що отримала назву Друкарня університету і політехніки у Вроцлаві. Вагомий внесок у розвиток цієї справи внесли друкарі зі Львова та Кракова. Першою працею, що вийшла з її стін, була книга Генріка Вариша «Rola Рolaków na Uniwerztecie Wroclawskim». Згодом друкарня перейшла під опіку Польської Академії Наук.
Внаслідок активної діяльності ректора С. Кульчинського у вроцлавському осередку культури та науки розпочався етап стабільності та розвитку. З 1951/1952 н.р. він розпочинає політичну діяльність, а тому поступово відходить від ректорських справ. Окрім добрих організаторських здібностей на посаді ректора С. Кульчинський також проявив себе хорошим керівником кафедри систематики та морфології рослин, де працював протягом 1945–1960 рр. та 1962–1969 рр., а також професором у1960–1962 рр.
Громадськість характеризує діяльність С. Кульчинського у Вроцлавському університеті наступним висловлюванням: «Досягнення університету в перших повоєнних роках у великій мірі було пов’язане з його особою. Його невичерпна енергія, запал і всесторонність, віра в розвиток науки, наполегливість в подоланні труднощів, уміння залучати до праці молодих працівників, великого кола науковців, адміністрації і здобуття їхньої поваги. Така діяльність професора С. Кульчинського зробила його нерозривним пов’язаною з історією університету». Таким його знали співпрацівники, вихованці та вчені, таким бачило його вроцлавське суспільство. За «особливі заслуги в організації вищого навчання у Вроцлаві з великим обсягом праці» С. Кульчинський був удостоєний нагороди міста.
С. Кульчинський мав широкі наукові інтереси у галузях палеоботаніки, торфознавства, систематики, флористики, географії рослин, фітосоціології. Він розробляв наукові засади охорони природи; опрацював питання плейстоценських міграцій рослин у центральній Європі і сформулював теорію неодночасного максимального зледеніння території Польщі і заходу Росії; дослідив будову торфовищ Полісся, що дало змогу закласти основу для подальшої меліорації цієї території; поширив деякі узагальнення з біоседиментації торфів на теорію формування відкладів кам’яного вугілля; досліджував склад рослинності кам’яновугільного періоду, яка була основою формування вуглевмісних пластів; проводив фітоценологічні дослідження в Татрах, Пенінах, на Чорногорі й Поділлі; розробив коефіцієнт подібності для порівняння флор і провів флористичні порівняння для 130 країн світу; досліджував географічне поширення рослин та їх післяльодовикові міграції; опрацював родини рослин Iridaceae, Caryophyllaceae і Cruciferae для багатотомного видання «Flora Polska», а також ілюстрував їх три перші томи. Підтримуючи особисті контакти з відомим математиком Стефаном Банахом, С. Кульчинський вперше серед польських ботаніків наголосив на можливості застосування математичного методу до систематики рослин. Його називали «найкращим математиком серед ботаніків і найкращим ботаніком серед математиків». Наукові здобутки професора С. Кульчинського репрезентовані близько 80 науковими працями.
Окрім наукової діяльності, професор С. Кульчинський багато уваги приділяв науково-організаційній роботі: був редактором журналу «Kosmos» [9] у 1932–1939 рр., членом-кореспондентом з 1935 р. і дійсним членом Академії наук та мистецтв у Кракові з 1945 р., членом Наукового товариства у Львові та Польського географічного товариства, учасником створення Польської Академії наук, її дійсним членом з 1952 р., членом Президії з 1952 р., головою ради наукових товариств і поширення науки Польщі при Академії наук у 1963–1969 рр.
Упродовж багатьох років С. Кульчинський активно займався політичною і державною діяльністю: був членом Демократичного клубу у Львові у 1938–1941 рр. В 1945 р. вступив до Демократичної партії і був членом таких партій у Вроцлаві та Сілезії. У 1946–1972 рр. С. Кульчинський був депутатом Законодавчого Сейму, членом Ради вищих шкіл при Голові Ради Міністрів Польщі з 1946 р., членом Державної ради охорони природи з 1951 р., віце-маршалом Сейму у 1952–1956 рр., головою комітету Сейму у закордонних справах у 1952–1956 рр. та 1961–1969 рр., головою комітету розвитку західних земель у 1957–1961 рр., головою товариства зв’язків із закордонною Польщею та Загальнопольським Комітетом Миру. Апогеєм його політичної кар’єри було обрання на посаду заступника голови Ради Міністрів Польщі у 1956–1969 рр.
За визначні наукові здобутки С. Кульчинський відзначений низкою почесних звань і нагород. Учений удостоєний почесного звання doctor honoris causa Академії медицини у Вроцлаві у 1961 р., Вроцлавського університету у 1963 р. та Вроцлавської політехніки у 1965 р., нагороджений Орденом Відродження Польщі за особливі заслуги у галузі науки у 1937 р. [10], нагороджений Орденом Стандарту праці І ступеня 1949 р., Командорським Хрестом із зіркою у 1954 р. [11], Великим Хрестом ордену Відродження Польщі І ступеня у 1959 р., медаллю ім. М. Коперника Польської академії наук у 1973 р.
Помер професор Станіслав Кульчинський 11 липня 1975 р. у Варшаві, похований у Кракові на Раковіцькому цвинтарі.
Окремі документи виставки:
1. Ухвала про призначення С. Кульчинського ад’юнктом Ботанчого саду.JPG
2. Титульна сторінка праці «Rośliny Polskie».jpg
3. Номінація та посаду надзвичайного професора кафедри систематики та морфології
3. Номінація та посаду надзвичайного професора кафедри систематики та морфології
3. Номінація та посаду надзвичайного професора кафедри систематики та морфології
4. Присяга, яку складав С. Кульчинський при прийомі на роботу.png
5. Титульна сторінка праці «Torfowiska Polesia».JPG
6. Номінація на посаду звичайного професора кафедри морфології та систематики ро
6. Номінація на посаду звичайного професора кафедри морфології та систематики ро
7. Протоколи засідання академічного сенату за січень 1938 р. 1.png
7. Протоколи засідання академічного сенату за січень 1938 р. 2.png
7. Протоколи засідання академічного сенату за січень 1938 р. 3.png
7. Протоколи засідання академічного сенату за січень 1938 р. 4.png
8. Матеріали особової справи за 1039 – 1941 рр. 1.png
8. Матеріали особової справи за 1039 – 1941 рр. 2.png
8. Матеріали особової справи за 1039 – 1941 рр. 3.png
9. Титульна сторінка журналу «Kosmos».png
10. Документ про нагородження орденом Відродження Польщі за особливі заслуги у г