Про що розмовляють історики та архівісти, коли зустрічаються? Національний Архів організовує дві події у 2016 році, щоб звести дві спільноти разом з метою дослідження архівів як таких.
Перша подія відбулася у п’ятницю, 29 січня, коли делегації на Зимовій конференції в Інституті історичних досліджень обговорювали результати діяльності архівів, звертаючи увагу на питання: хто створює архіви, як їх організовують, і які зміни відбуваються у цьому процесі.
Друга подія – цьогорічний семінар ім. Ґеральда Ейлмера (Gerald Aylmer Seminar) 29 квітня, задуманий як продовження Зимової конференції, на якому розглянуть досвід архівів. Чим досвід істориків відрізняться від практики архівістів, та що кожна із спільнот може почерпнути одна в одної?
Будь-хто, хто скептично ставиться до діалогу істориків та архівістів, був би здивований тим, наскільки різні люди відвідали Зимову конференцію, а також якістю дискусії, яка охопила як теорію, так і практику. Лейтмотив, запропонований Еріком Кетеларом (Eric Ketelaar), професором архівістики Амстердамського університету, який раніше був очільником Національного Архіву Нідерландів (General State Archivist of The Netherlands), встановив дуже високий рівень дискусії. Три секції, названі «Оригінал», «Оцифрована копія», «Від оригіналу до цифрової копії», зосередили свою увагу на різних аспектах створення архівів; за круглим столом відбулося обговорення, яке, окрім інших тем, було присвячене також ролі національних архівів. Повну програму можна переглянути на веб-сайті Інституту історичних досліджень.
Кожен учасник Зимової конференції матиме власну думку щодо обговорення. Відбулися жваві дискусії і, як наслідок, багато коментарів на Twitter (#IHRWIN16). Зауваження та приклади нижче – мої.
Усунення рамок
Особисто для мене запропонованою темою була власне ліквідація меж. Як нагадав Ерік Кетелар, архіви описують як «замкнуті об’єкти», тому що їх розуміють і розрізняють неоднаково різні спільноти. Що ж тоді дослідницькі кола думають про архіви? Наскільки вони довіряють архівістам та наскільки близько ознайомлені з аспектами архівного процесу та вирішення проблем?
Якщо б історик організовував архів відповідно до дослідницької мети, то цей архів, скоріш за все, відрізнявся б від того, який засновано на фундаментальних архівних принципах походження та первинного порядку. Виступ Алана Крукгема (Alan Crookham), менеджера дослідницького центру Національної галереї, підтверджує, наскільки різнилися підходи до впорядкування архіву Національної галереї у кураторів (які були істориками мистецтв) та архівістів. Куратори складали разом документи, які були безпосередньо пов’язані з твором мистецтва з колекцій галереї, визначаючи таким чином художній твір основою для організації справи; підхід архівістів базувався на фондоутворювачі. Цей наочний приклад підвів дискусію до думки, що жодна спроба розділити чи впорядкувати архівні документи не позбавлена упереджень. Архівна система не така вже й проста, а повна припущень.
Завдання архівістів
Виступ моєї колеги Соні Ранад (Sonia Ranade) на «Сліди крізь пелену часу» (Traces Through Time), проекті Мистецької і гуманітарної дослідницької ради, організованому Національним архівом спільно з Інститутом історичних досліджень та університетами Брайтона і Лейдена, представив усунення меж з іншої сторони. Соня, дослідниця, яка очолила проект, розповіла, як він зібрав людей різних професій та дисциплін, від дослідників точних наук до істориків. Соня пояснює, що цей великий досвід був необхідний для створення ряду даних та алгоритмів, які допоможуть дослідникам знаходити зв’язки між окремими темами у великому потоку інформації. Коли подаєш заявку на наш каталог Discovery, результати роботи проекту дозволять запропонувати потенційні пари між іменами, згаданими у різних частинах колекції Національного архіву.
Бар’єри між архівістами та не-архівістами зникають й іншим чином. У своєму виступі Люк Маккернен (Luke McKernan), працівник Британської бібліотеки, відповідальний за зв’язки з пресою, звертає нашу увагу на значне зростання самостійного архівування, коли люди використовують свої ґаджети, наприклад, мобільні телефони, для створення власних фотографій та відеозаписів та поширення їх на таких веб-сайтах, як YouTube. Проте немає гарантій, що цей онлайн-контент постійно зберігатимуть, і тому зараз такі ініціативи Британської бібліотеки, як Британський Веб-архів, вирішують проблеми архівування веб-контенту, який в іншому випадку просто зникне.
Коли я слухала дебати, я все більше переконувалася, що в світі, де велика кількість людей архівує власні матеріали, у архівістів з’являється можливість працювати з усе більшим числом зацікавлених користувачів, ділитися своїми професійними навичками та думками, відігравати значну роль у наданні порад окремим особам та спільнотам, які існують за межами архівних інституцій.
Співпраця і мережі
Питання бар’єрів (або їх відсутності) також піднімалося за круглим столом, учасники якого обговорювали різні види співпраці – від неформального комунікування до офіційного співробітництва, а також про перехід до цифрових технологій, які руйнують старі відмінності між архівними службами. Звісно ж система цим не обмежується, бо архівний сектор як такий володіє тісними зв’язками з іншими інституціями, а особливо з дослідницькими та академічними спільнотами, і такі події, як Зимова конференція та квітневий семінар ім. Ґеральда Ейлмера є підтвердженням цього.
Ми раді, що маємо можливість організовувати Зимову конференцію, а також семінар ім. Ґеральда Ейлмера спільно з Інститутом історичних досліджень та Королівським історичним товариством. Нам також дуже приємно, що Елізабет Шеферд (Elizabeth Shepherd), професор архівного менеджменту Університетського коледжу Лондона, працює з нами у команді організаторів.
Семінар ім. Ґеральда Ейлмера відбувається щороку і названий на честь Ґеральда Ейлмера (1926–2000), відомого дослідника історії Англії XVII століття. Цьогорічний семінар доповнить Зимову конференцію, переходячи від теми діяльності архіву до архівного досвіду. Програма включатиме виступи кількох істориків та архівістів, які працюють разом, основну доповідь матиме професор Керолін Стідмен (Carolyn Steedman) з Уорикского університету (University of Warwick). Як люди пізнавали архіви в минулому і як вони це роблять зараз, у епоху цифрових технологій? Як розуміння архівів істориками відрізняється від розуміння архівістів? Які ідеї з’являться в результаті обговорення архівного досвіду з різних точок зору? Заявки на подію вже не приймаються, але якщо вона вас зацікавила, ви можете стежити за обговореннями на Twitter 29 квітня (#Aylmer16).
Emma Jay, Exploring the nature of archives
24 лютого 2016 р.
The National Archives, http://blog.nationalarchives.gov.uk/
Переклала Христина Пікулицька