Свєнціцький Іларіон

Син народного учителя, патріота і організатора освітного, кооперативного і політичного життя селян Кам’янецького повіту продовж своєї учительської праці 1859–1900 рр., талергофця († 1926). Мати такого ж напрямку думок, перебула Гмюнд († 1934). Від 1892 року – на власному удержанні, бо сестрам треба було дати освіту.
1897–1899 приймав живу участь у творенні т[ак] з[ваних] селянських рад у Кам’янецькому повіті.
1902–1905 – редактор і видавець місячника "Живая Мысль" у Львові.
1908–1938 працював у Товаристві наукових викладів ім. Петра Могили як член і згодом голова. 1920–1928 (до закриття) працював як викладач культурно-освітної секції Робітничих Громад у Галичині.
Від 1905 р. до партій не належав і діяв завсе на основах поступового демократизму з нахилом до загальнолюдського (себто космополітичного) узгіднення противенств національного життя слов’янських народів. Спершу думав бути вчителем математики і фізики, але для відповіді собі самому про правду в боротьбі русофілів і українофілів у Галичині занявся слов’янознавством, в якому позістав вірний математичному методові.
Об’їхав усі слов’янські землі для праці в бібліотеках, архівах і музеях.
Від початку публіцистичної і науково-письменської праці цікавився живо питанням про "повстання оригінального твору" в поезії і мистецтві та про "умовини розвитку культурного життя о ріжних ступнях насилення у т[ак] з[ваних] великих і малих народів".
Праця в музеях і бібліотеках, зокрема організація Національного Музею, дали йому змогу пізнати так глибокі і дужі потенції творчости народної, що його діяльність у слов’янознавстві, як дослідника і доцента, зверталася часто до виявлення спеціального зв’язку між усіма родами мистецтва (слова, образу, гармонії, ритму).
Від 1908 р. – редактор наукових видань Національного Музею, а від 1927 – постійний співробітник "Бізантініше Цайтшріфт".
Як доцент працював у Львівському Університеті 1914–1918, у 1919. Сенат звільнив його за незложення присяги, у 1934 привернув йому права навчання без присяги і признав від 1935 р. за 2 платні години по 85 зл. місячно.
Львів, 28.ХІ.1944

Іларіон Свєнціцький (1876–1956) – філолог, етнограф, музеєзнавець, громадський діяч; у 1940–1941, 1944–1956 рр. – професор, у 1940–1941, 1944–1950 рр. – завідувач кафедри слов’янської філології Львівського університету; у 1944–1952 рр. – директор Державного музею українського мистецтва, з 1944 р. – керівник Львівського відділу Інституту мовознавства, з 1951 р. – керівник Відділу мови Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові.