Панейко Олександр

Я народився 31 травня 1891 р. в Золочеві. Батько Лука, селянського роду, був нижчим службовцем (возьним); умер 1897 р. Мати залишилася з маленькою вдовиною платнею, з шістьма незабезпеченими дітьми; всі ми мусіли важко пробиватися через життя. До початкової школи ходив я в Золочеві, до гімназії у Львові. Гімназію закінчив я в 1910 р. і того ж року вступив у Львівський Університет, де студіював українську мову й літературу та класичну філологію. Університет закінчив 1910 року [1]. В часі науки в гімназії і студій на університеті мусів я сам заробляти на своє утримання: навчав молодших товаришів, працював писарем у бюро, заробляв стенографією.

В часі світової війни служив я рядовим у 80 полку піхоти австрійської армії (від серпня до кінця грудня 1915 р. – на Мадярщині). З кінцем грудня 1915 р. відкликала мене шкільна влада з війська та назначила вчителем в академічній гімназії у Львові. Від того часу працював я безпереривно вчителем гімназії (у Львові, в Коломиї, в Тернополі, знов у Львові) аж до 4 лютого 1940 р.

Наказом Ректорату Львівського Державного Університету з д[ня] 1 лютого 1940 р. назначений я старшим викладачем при кафедрі української мови.

До ніякої партії я не належав, займався весь час тільки педагогічною працею. Як україніст студіював я передовсім мову і написав граматику української мови для гімназій, яку й надрукувала друкарня НТШ безпосередньо перед вибухом війни; друком вийти книжка не могла через війну.

Я безженний, живу разом з 80-літньою матір’ю-вдовицею, яку й утримую.

Львів, 9 лютого 1940 р.

Олександер Лукич Панейко

Олександр Панейко (1891–1950) – мовознавець-україніст; з лютого 1940 р. по червень 1941 р. працював старшим викладачем кафедри української мови Львівського університету. У 1944 емігрував до Німеччини, учителював у гімназії в Карлсфельді поблизу Мюнхена, у 1946–1949 – у Берхтесгадені.

[1] Закінчив університет у липні 1914 року.