Я родився 4.ІІІ.1870 в селі Грозьова, тоді повіт Старий Самбір, тепер район Стрілки, обл[асть] Дрогобич. Батьки – малоземельні рільники аж до смерти, отець Семен помер 1870, мати Катерина – 1888. В селі не було школи, але я скоро навчився від дяка читати і співати в церкві. Восени 1879 я пішов до школи в Лаврові, звідки по двох роках науки (кл[аси] ІІ і ІІІ) я зміг уже дістатися до гімназії Василіян у Бучачи як конвіктор того монастиря. Там я скінчив нижчу гімназію (кл[аси] І-IV) і перейшов до вищої гімназії в Дрогобичи, де по 4 дальших роках (кл[аси] V-VIII) я в р. 1889 одержав свідоцтво зрілости до вищих студій. Восени 1889 я вписався на Університет у Львові і закінчив його в р. 1894, причім я відбув также однорічну військову службу від X.1891 до IX.1892 з іспитом на офіцера резерви. Цілий час студій, почавши від IV гімназ[ійного] кл[асу], я заробляв собі также сам на прожиток, помагаючи слабшим, а богатшим ученикам в науці. 

Здобувши кваліфікацію на учителя середніх шкіл для мов української, грецької та латинської, я вступив до державної служби в р. 1896 в укр[аїнській] гімназії у Львові, а по році перейшов до Тернополя, але в р. 1901 я знова вернув до Львова, до української гімназії, і ту вже учителював постійно аж до р. 1909. Від вересня 1909 я був покликаний до Краєвої Шкільної Ради на Краєвого Інспектора шкіл. На тім становиску по розпаді Австрії я був дальше у Польщі від XІ.1918 візитатором шкіл в Кураторії шкільній Львівського округа. З днем 31.І.1930 я перейшов на емеритуру.

Побіч праці в школі я займався также культурною і науковою працею у ріжних українських установах: Боян, Музичне Товариство, Рідна Школа, Українська Бесіда, Наукове Товариство ім. Шевченка. Диплом доктора філософії я одержав у Львові 1901. На закордонні студії я їздив: весною 1900 – до Відня, весною 1901 – до Берліна, а дальше ще від Х.1902 до VII.1904 – до Берліна для підготовки габілітації з класичної філології на львівськім Університеті. 

В р. 1935 я став дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. А 11.І.1940 я був покликаний на доцента Львівського Державного Університету імени Івана Франка.

Підчас Вітчизняної війни я був у Львові і заробляв собі на прожиток по змозі науково в Українськім Видавництві, а від Х.1942 – также в Маслосоюзі як завідатель регістратури та учитель німецької мови для службовиків тої установи.

Одинокий син Роман – лікар, захоплений німцями в Холмі(?) в р. 1940, був у червни 1944 хірургом в Hagenow (Mecklenburg), Kreiskrankenhaus, а тепер, може, вже й не жиє. Я з моєю жінкою Оленою Михайлівною виїхав 20 травня 1944 до мого брата, до села Лісковате, район Хирів, область Дрогобич, і тепер дуже тяжко нам звідтам назад повернути до Львова.

Із моїх наукових праць подаю ту тільки отсих кілька:

1) Огляд поеми Шевченка “Сон” з р. 1844 (Зоря, 1895);

2) Quantum Andriae compositio ad Terentii artem comicam illustrandam conferre videatur (Eos, 1900); 

3) Критична аналіза т[ак] зв[аної] Тукидидової Археології (Записки НТШ, 1901); 

4) Die lateinischen Infinitive auf -ier (Indogermanische Forschungen, 1901);

5) De Horatii rectae vitae praeceptis (Eos, 1902);

6) O Platońskim Fedonie (Eos, 1905);

7) Граматика латинської мови (Львів, 1928).

Львів, 23.VIII.1945

Др. Копач Іван Семенович

Іван Копач (1870–1952) – філолог-класик, літературознавець, мовознавець, педагог, громадський діяч; у 1939–1941 рр. – доцент, у 1945 р. – старший викладач кафедри класичної філології Львівського університету.