Бодник Андрій
Я, Бодник Андрій Андрійович, народився 24 вересня 1912 р. в селі Дорожів Дублянського р[айо]ну Дрогобицької області. Батьки мої були малоземельними селянами і заробітчанами на нафтових промислах Борислава. Батько помер ще в 1917 р. 80-літня мати ще жива. В батьків моїх було нас всього 10-ро дітей, з яких 4-ро вже померло, а 2 брати, 3 сестри ще живуть. Всі вони селяни. Із близьких за кордоном в мене нема нікого. З першого по шостий клас навчання я вчився в школах рідного села. За відмінну успішність в навчанні директор місцевої школи післав мене вчитися в школи м. Самбора. В 1933 р. я закінчив учительську семінарію, одначе вчителем при Польщі працювати мені не довелось.
В 1935 р. я перекваліфікувався на кооператора і в ділянці кооперації працював аж до встановлення Радянської влади в Західній Україні. Від вересня 1939 р. я став працювати в системі народної освіти.
Під час німецької окупації західних областей України спочатку я працював в молочній промисловості у Львові, а потім в шкільництві вчителем і директором сільськогосподарської школи в Щирці.
З визволенням західних областей України від німецької окупації я був призначений завідувачем Щирецького РайВНО, а відтак переведено мене на посаду директора середньої школи в Щирці. Звідтіля в 1945 р. я перейшов учитися до Львівського державного університету ім. І. Франка на філологічний факультет (відділ української мови і літератури). Тут став я відмінником. Повний курс університету закінчив я в грудні 1946 р.
За проявлені нахили до наукової роботи я був представлений в аспірантуру і залишений працювати в університеті. Спочатку працював я секретарем наукової частини, а потім помічником проректора по науковій роботі. Тут слід додати, що вже в середній школі проявляв я зацікавлення до збирання фольклору, особливо коломийок.
21 жовтня 1947 р. я був незаконно взятий на спецпоселення і 15 січня 1957 р. повністю реабілітований.
В жодних арміях не служив. Арештованим не був. Не суджений. Сімейний. Жінка вчителька. Маємо 3-х дітей.
Львів, 19.ХІ.1957 р.
Андрій Бодник (1912–1986) – мовознавець, етнограф; у 1947 р. – секретар наукової частини, помічник проректора по науковій роботі Львівського університету, був репресований і відправлений на примусове спецпоселення в м. Анжеро-Судженськ Кемеровської області Росії (1947–1957 рр.), у 1957–1959 рр. – завідувач аспірантури, 1959–1971 рр. – старший лаборант кафедри журналістики, у 1961/1962 н. р., 1963/1964 н. р. – викладач кафедри української мови; у 1976–1980 рр. працював у Музеї народної архітектури та побуту у Львові.
