Народився я 28.ІІ.1889 р. в селі Верчани, Стрийський район, Дрогобицька область. Батьки – селяни-бідняки. Українець. До початкової школи ходив в Верчанах, гімназію закінчив в Стрию 1909 р., університет, філологічний факультет, у Відні 1914 р. До гімназії ходив пішки з села, а в університеті заробляв сам на себе, даючи приватні лекції, бо батько, маючи не цілих два гектари поля і десятеро дітей, не міг мені помагати матеріально. По причині лихого здоров’я в жодному війську я не служив. Як почалася перша світова війна 1914 р., я працював науково в археологічному семінарі віденського університету, а заробляв на життя, працюючи в Червоному Хресті у Відні. 1.ХІІ.1915 пішов я працювати учителем гімназії до Городенки, обл[асть] Станіслав, і з того часу по нині працюю безпереривно в шкільництві. По 1933 р. працював в Східній Галичині в містах: Городенка, Яворів, Львів. Був учителем гімназії і директором педучилища. Учив: мови латинської, грецької, української, німецької, педагогіки, логіки, психології, старої історії. 1933 р. переведено мене зі Стрия до Лодзі, як “небажаного на східних рубежах Польщі” (підозрівано мене в симпатіях до більшовизму). В 1937 р. переведено мене з Лодзі до Варшави “для піднесення рівня класичної філології в столиці”. Щоб піднести рівень мого знання античної культури, взяв я участь в 1931 р. в археологічній екскурсії до Греції і в 1937 р. до Італії. Ці екскурсії улаштовувало для кращих учителів – класичних філологів Міністерство Освіти в Варшаві. Коли в вересні 1939 р. німці зайняли Варшаву, спершу всі службовці і я з ними лишились на своїх постах. Але в грудні 1939 р. розв’язано все польське середнє шкільництво в Варшаві. Поляки пішли учителювати в підпілля, а я поїхав до Холма, де працював в шкільництві. Польські службовці дали собі гасло – працювати по своїй спеціальності, як довго можна. 1.ХІ.1941 р. переїхав я до Львова і тут обняв пост шкільного інспектора середніх шкіл. Я був тоді ще польським громадянином і поступав так, як усі польські громадяни-службовці. Коли німці в 1944 р. збиралися втікати перед Червоною Армією, я, щоб мене не вивезли з собою, виїхав, тайком, зі Львова до свого рідного Стрия, і тут в підміському селі Бережниця переховав мене селянин Скляр Петро до приходу Червоної Армії. Зараз другого дня по приході Червоної Армії до Стрия, я зголосився до праці і зараз поставлено мене там працювати інспектором середніх шкіл. Тут в Стрию всі точно знали ціле моє життя. За мою працю нагороджено мене медаллю “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945”. 5.VIII.1946 перейшов я до Львова, покликаний університетом. Тут працював я старшим викладачем при кафедрі класичної філології. В рр. 1946–1948 закінчив я як відмінник Вечірній університет марксизму-ленінізму. 10 червня 1950 р. захистив я дисертацію на узискання ступеня кандидата філологічних наук. Тепер збираю матеріали до докторської дисертації. В квітні 1952 р. я просив про звільнення мене з роботи в університеті по причині лихого здоров’я. Тепер моє здоров’я покращало, і я просив, щоб мене поновлено на моїй давній роботі, що й зроблено наказом Ректора Університету від 22.ІХ.1952. Я і тепер безпартійний, і ніколи до жодної партії не належав. Моя сім’я: жінка – домохозяйка, з 1983 р. народж[ення], і дочка – інженер-хімік, з 1921 р. народж[ення], працює в Промкооперації міста Львова.

Львів, 16 жовтня 1952 р.

Білик М[ихайло] Й[осипович]

Михайло Білик (1889–1970) – філолог-класик, перекладач, кандидат філологічних наук (1952), доцент (1954). У 1947–1951 – старший викладач, 1958–1965 – доцент, 1951, 1953–1958 – завідувач кафедри класичної філології Львівського університету.