Формування архівних зібрань та колекцій – важливе питання у діяльності багатьох академічних спільнот. Колекції відомих діячів, передані в університет та організовані університетськими архівістами, сприяють підвищенню загального рейтингу університету в системі освітніх та наукових установ та стають справжнім культурним надбанням. Значні успіхи у цій справі мають, зокрема, деякі університети США. Практиці формування їх університетських архівних колекцій присвячено чимало статей – не лише у наукових виданнях, але і у найбільш популярних ЗМІ.
Тут подаємо переклад статті, яка нещодавно з’явилася в одній з найвпливовіших газет у світі – «Нью-Йорк Таймс».
Професор Джон Янг проводить дослідження в Центрі Гаррі Ренсома (Техаський університет в Остіні)
Фото з сайту The New York Times
УНІВЕРСИТЕТСЬКІ ЗІБРАННЯ − ДЖЕРЕЛО ДО ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ
РІВ ГАМІЛЬТОН
17 серпня 2012 р.
У віці 90-а років Вільям Блер-молодший, колишній пітчер Негро-Ліги, лідер руху за громадянські права у Далласі, журналіст з багаторічним досвідом, зробив для себе висновок: більша частина історії, яку він пережив, вже, на жаль, забута молодшим поколінням.
«Вони не знають. Вони нічого не читають», – сказав він по телефону з офісу «The Elite News», публікації, заснованій ним у 1960 р. для висвітлення життя афроамериканців Далласу, спільноти, яку дуже часто намагалися ігнорувати.
Нещодавно він передав зібрані фотографії, газети, пам’ятні матеріали до колекцій Техаського університету в Арлінгтоні. Знадобилося сім вантажних машин, щоб перевезти колекції Блера до університету. Зараз університет має намір підготувати на її основі публічну виставку.
Блер сподівається, що відвідувачі виставки, особливо молоді люди, будуть розвивати більш глибоке розуміння історії цілого регіону. «Там є матеріал, про який вони не знають», – зазначив він. – «Цей матеріал зібраний мною протягом багатьох років».
Керівники Техаського університету в Арлінгтоні, тим часом, сподіваються, що в майбутньому колекція Вільяма Блера буде зміцнювати репутацію їх бібліотеки як сховища для артефактів історії афроамериканців. Для університетів, які намагаються покращити свій імідж – зокрема, невелике число університетів, а серед них і Техаський університет у Арлінгтоні, намагаються відповідати критеріям Tier 1 і бути державною дослідницькою установою – спеціальні колекції можуть бути справжнім скарбом.
«Tier 1 – вкрай важливо для науки та визнання колег зі всього світу, а також для великих та чудових досліджень, які Ви проводите, – сказав Рональд Л. Ельсенбаумер, проректор Техаського університету в Арлінгтоні. – І спеціальні колекції підтверджують цю неповторність вашого університету. Тому дуже важливо мати таку унікальну наукову діяльність, яка Вас вирізняє з-поміж інших».
Двадцять шість років тому Білл Віттліф, сценарист та фотограф, а також його дружина, Саллі, заснували колекцію Віттліфів, яка зараз включає колекцію Південнозахідних письменників та колекцію Південнозахідних та Мексиканських фотографів у Техаському університеті у Сан-Маркосі. Колекції спочатку були засновані на матеріалах техаського письменника Джеймса Франка Добі, які Віттліф мав можливість отримати від секретаря Добі уже після смерті письменника.
На додаток до справи збереження цих матеріалів Віттліф сказав: «З самого початку ідея полягала в тому, що колекція буде місцем для натхнення, де кожен, хто мав бажання працювати творчо, але можливо ще не мав для цього достатньої сміливості, міг прийти і подивитися, як хтось, на зразок Джона Гравса, намагався знайти влучні вислови, слушні пропозиції, щоб висловити те, що хотів висловити».
Колекція, перша подібна у своєму роді за масштабом у штаті Техас, зросла значною мірою. Внески від Добі та Гравса, автора «Прощавай, річко», були приєднані до інших внесків відомих літераторів Техасу. Зараз вона поповнилася літературними працями новеліста Кормака Маккарті. Це один з небагатьох архівів, який вони змушені були купити.
Вона включає в себе як оригінальну 1555 року видання працю «Реляції» (автор – Альваро Нуньєс Кавеса де Вака), першу відому європейську працю про Техас, так і співаник, написаний хлопцем передпідліткового віку Віллі Нельсоном, – пам’ятка 1989 р. з міні-серіалу «Самотній голуб» (Віттліф написав TV-представлення), а також архіви авторів мультфільму «Цар гори».
Останнім часом держава змінила статус університету (тепер це дослідницький університет, який швидко розвивається), поставивши тим самим його в умови, коли він конкурує з іншими за фінанси, які виділяються для університетів, що відповідні амбітним критеріям Tier 1. Це статус, який вимагає наявність в університеті в тому числі і елітної бібліотеки.
«Основні спеціальні колекції допомагають Вашим університетським зібранням, – зазначив Девід Колман, директор Колекцій Віттліфа, – а це, в свою чергу, сприяє розвитку штату Техас».
Том Стейлі, який уже понад двадцять років працює на посаді директора Центру Гаррі Ренсома у Техаському університету в Остіні (Центр базується на одній з провідних архівних колекцій країни), сказав, що роль, яку відіграють такі колекції у гуманітарних науках, – рівносильна ролі державних наукових лабораторій.
«Якщо Вам цікаві люди, які займаються наукою, а також цікава хороша можливість здійснювати дослідження, – зазначив він, підкресливши, що можуть бути залучені найкращі викладачі і студенти, – то Ви є саме там, де потрібно. Вам не обов’язково їхати через увесь світ, щоб писати книгу чи вчити семінар».
Зібрання Центру Ренсома включають Біблію Гутенберга, найстарішу фотографію «Вид із вікна на Le Gras» Жозефа Нісефора Ньєпса, Вотергейтські документти Боба Вудворта та Карла Бернштайна, а також рукописи письменників: Джеймса Джойса, Енн Секстон, Девіда Фостера Уоллеса. Письменники, маючи свої праці у Центрі Ренсома, тим самим, згідно слів Стейлі, «визначають своє місце у каноні». […]
Бюджет Центру Ренсома становить приблизно 7 млн. доларів, з яких 3,74 млн. доларів надходить з університету. Ця сума є дуже малою в порівнянні з тими, які мають інші колекції у країні.
Сюзан Кемпбел, керівнику Західнотехаської колекції Університету Штату Енджело, довелось дуже багато працювати для створення своєї колекції, що базується на історичних документах та фотографіях, які походять з округу Кончо. Більшість з цих документів мало не опинилися на смітнику. (Артефакти Добі, перед тим, як їх помітив Віттліф, теж були вже оцінені для продажу). «Ми намагаємось переконати людей не викидати матеріали, – говорить Кемпбел, – адже, якщо необхідно, ми можемо забрати річ, яка зроблена в минулому».
Архівісти Техасу, не залежно від того, який у них обсяг роботи, відчувають все ж певне скорочення державного бюджету. Так, у Техаському університеті в Арлінгтоні з 2010 р. фінансування спеціальних колекцій зменшилося більш ніж на 20 %. «Це мало відповідні наслідки, – підкреслив факт скорочення витрат на роботу персоналу Стейлі, – і означає, що обслуговування може бути більш повільним, а сама робота з документами займе більше часу».
Попри це, зараз, використовуючи інтернет, легше привернути увагу дослідників та громадськості. Це можна зробити, публікуючи каталоги колекцій, а іноді і шляхом оцифровування документів. «Ми досі впевнені більше в оригіналах, реальних документах, – зазначив Стейлі, – хоча в той самий час віртуальні теж можуть бути дуже хорошими».
Техаський університет у Арлінгтоні має намір зробити окремі матеріали доступними в інтернеті. Однак, син Блера, Дерил, який зараз редагує «The Elite News», сказав, що люди в регіоні мають скористатися такою можливістю і особисто побачити ці історичні документи.
«Наше сьогодення визначається нашою історією та культурою, – зазначав Віттліф, – і краще, щоб ми її знали, а не ставилися до неї з байдужістю».
Джерело: http://www.nytimes.com
Переклав Василь Герун