“Основа”, 1870 р.
Пôдъ такимъ названьємъ завязуєся на нашôмъ универзитетѣ львôвскôмъ товариство въ цѣляхъ товарискои забавы, науки, и передовсѣмъ розбудженья народного руского житья. Щире помагай Бôгъ! нашимъ молодымъ братьямъ до такого дѣла.
Ôдъ-давна вже давъ ся чути на нашôмъ универзитетѣ бракъ єдности, бракъ всякои товарискои спôйности меже рускою молодежью, мѣжь-тымъ коли польска молодѣжъ ажь въ двохъ академичныхъ товарыствахъ посідає осередокъ своєи духовнои жизни. Розладъ такій межи нашею молодежію походивъ зъ того загального розстрою, въ якій попало именно цѣле львôвске общество руске ôдъ часу коли у насъ партія руссофилôвъ скинула зъ себе маску, и почала явно выступати противъ правдивыхъ Русинôвъ, яко «ворогôвъ Руси».
Наша академична молодѣжь, загаломъ щироруска, – не може ни́коли, черезъ кôлькохъ «общерускихъ» загорѣльцѣвъ, керованыхъ зъ-горы въ звѣстнôмъ деструктивнôмъ духу, – злучитиси разъ въ одно, поважне, публичне товариство, яке для нашои молодежи такъ потрѣбне. – Тôлько тогды наша молодѣжь поставиться на гôдне єи въ рускôмъ народѣ становиско, одного изъ важнѣйшихъ моторôвъ народного поступу и розвитку, – тôлько тогди почує свою силу, – коли получаться всѣ въ одно органичне тѣло, зъ одною гадкою, одною душею.
Въ новѣйшôмъ часѣ и въ тôмъ оглядѣ бачимо ôдраднѣйши́ объявы. Наша молодѣжь академична на зазывъ п. Пôдляшецкого громадно зôйшлася на першôмъ зборѣ своѣмъ (16. лат. Октобра), и ôдь того часу зъ неустаючимъ интересомъ веде свои приготовлюючи́ працѣ до введенья «бесѣды академичнои» въ житьє. – Зъ-разу пôднесена була гадка (п. Пôдляшецкимъ), щобы товариство завязалося тôлько въ цѣли выдаванья повѣстей рускихъ, зъ уваги на те, що для основанья читальнѣ бôльше середкôвъ потрѣбно. Але гадку ту заразъ на першôмъ зборѣ тымчасово залишено, и приступлено до обдуманья способôвъ для завязанья читальнѣ або «бесѣды».
Зборôвъ вôдбулось до-теперъ 5, – пôдъ предсѣдательствомъ правника, п. Авд., выбраного переважною бôльшостью Русинôвъ для данья выразу ихъ згôдливости, помимо того, що п. Авд. личиться до невеличкого числа Обще-Руссôвъ на нашôмъ универзитетѣ. Выбрана до сего комиссія, въ котру входивъ также п. предсѣдатель уложила статутъ, на пôдставѣ статутôвъ вѣденьскои «Сѣчи». Наши́ Русины, щобъ для солидарности рускои утримати тую горстку нашихъ молодыхъ «Русскихъ» въ своѣмъ товариствѣ, посунули свою добродушнôсть (цѣлкомъ не шкодливу) до крайности, и пристали на те, щобъ назвати «Академичну бесѣду» – («етимологично») русскою (зъ двома с), – жадаючи (рѣчь п. Волод. Б.) за те зъ своєи стороны, щобъ параграфъ 25, де говориться о народнôмъ характерѣ товариства, сформуловано такъ: «Выдѣлъ товариства має заховувати малорусскій характеръ «Академичнои Бесѣды». – Се дѣялося на передпослѣднôмъ зборѣ.
Але нашъ деструктивный елементъ дôставъ вже видно, зъ-горы наказъ, не перебираючи въ способахъ, розбити повстаюче товариство: – П. предсѣдатель, вызыскуючи то своє офиціяльне становиско, освѣчдивъ, що (згадане высше) внесеньє п. Б. (що до § 25.) не пôддасть пôдъ голосованьє, – а его приверженцѣ, – середъ голосôвъ загального обуренья противъ такого нельояльного провадженья предсѣдательства, – мотивували privatim сей поступокъ п. предсѣдателя тымъ, – що «насъ (руссофилôвъ) за мало; най но мы на другій збôръ приведемо всѣхъ своихъ, то покаже ся, хто кого переголосує» (!!). – Зôбраньє розôйшло ся, аж до найблизшои недѣлѣ, – щобъ дати охолонути страстямъ.
На другу недѣлю (13. лат. Листопада р. Б. 1870) п. предсѣдатель отворивъ збôръ довгою промовою, которои короткій змыслъ бувъ такій, що внесеньє п. Б., абы въ § 25 сказано було; «малорусскый характеръ» ôнъ пôдъ голосованьє пôддати не мôгъ, щобы ухоронити повагу зôбранья, противъ непарляментарнои неконсеквенціи. Ся неконсеквенція мала лежати въ тôмъ, що въ наголовку Статуту названа «Акад. Бесѣда» – русскою (2-ма с), а въ § 25 мавбы Выдѣлъ пильновати малоруского характеру єи. – Надаремно п. Б. въ основнôй промовѣ выказавъ, що неконсеквенціи тутъ нема жаднои; бо коли Русины, яко уступку для крайныхъ етимологôвъ дозволили писати два с, – то зъ другои стороны мусѣли, щобъ забезпечитись противъ фалшивого (якъ се теперъ часть дѣєся) интерпретованья сего назвиска, означити се имя близше, – щобъ именно хто не схотѣвъ выводити що се «Бесѣда» велико-руска; – выразъ «малорусській» єсть тôлько близше означеньє выводôвъ нашихъ етимологôвъ, тôлько бôльше етимологичною формою слова «рускій». – Надармо поперли єго инши бесідники (п. Пдл., Г., М.,); надармо п. Лвр. выразивъ своє здивованьє, якъ можуть академики львôвски́, не петербурски́ пôдъ словомъ «русскій» (чи оно зъ двома с, чи зъ однымъ) розумѣти «великорусскій,» – и ставляти слово «русскій» и слово малорусскій яко два собѣ противорѣчни́ выразы; – все надармо. Мовець противнои стороны (п. Ст.), въ такôй же довгôй промовѣ якъ була предсѣдательска, повторивъ таки́жь сами́ закиды, именно «неконсеквенціи,» и ще разъ «неконсеквенціи». – На голосы «докажѣть се, докажѣть» ораторъ не мôгъ найти ôдповѣди, тôлько ставъ говорити дальше въ тôмъ самôмъ змыслѣ; колижъ повторились жаданья доказôвъ, – то п. предсѣдатель завôзвавъ въ имени своєи поваги, до порядку, и привернув тишину. – Але се не выратовало ще п. Ст. зъ клопоту доказанья неконсеквенціи, – и для того п. предсѣдатель уживъ зновъ свого способу, освѣдчивъ, що ôнъ збôръ замыкає, и опустивъ салю, – допустившись ще передъ выходомъ въ очахъ 80 зôбраныхъ академикôвъ, поступку, о котрого характерѣ лучше цѣлкомъ замовчати. – За нимъ выйшло всѣхъ 13 єго приверженцѣвъ зъ салѣ, солидаризуючися симъ, очевидно, съ тымъ «поважнымъ» и «парляментарнымъ» поступкомъ.
По сѣмъ непріємнôмъ intermezzo збôръ (въ силѣ около 70-ти головъ), выразивши своє пожалованьє надъ симъ фактомъ, выбравъ нового предсѣдателя, – ухваливъ запытатись выйшовшихъ членôвъ комисіи статутовои, чи зъ сеи комисіи выступають, и розôйшовся, – рѣшивши, для докôнченья статуту и дальшихъ крокôвъ, що-до введенья товариства въ житьє, зôбратись въ наступуючу недѣлю о год 3 на универзитетѣ.
Сподѣватись, що справа въ недовгій часъ перейде стадію приготованья и наша молодѣжъ буде мати свою читальню, въ забудованью Дому Народного або Ставропигіи, котри́ то обѣ институціи альтернативно обіцяли ôдступити на помѣщеньє читальнѣ потребни́ мѣсцевости безплатно.