Витоки теологічної освіти у Львові беруть свій початок ще від Єзуїтського колегіуму, створеного в 1608 році. Вже тоді у ньому існувало два факультети: теологічний і філософський, а навчальний процес забезпечували отці єзуїти. Теологію викладали для єпархіальних кліриків [1]. Надання колегіуму відповідного диплому, згідно з яким вводилося викладання схоластичної і моральної теології, і сформувалося два факультети atrium i scienciarum, заклало протягом наступних років підвалини для виокремлення теологічного факультету [2]. На тогочасному факультеті scienciarum викладали екзегетику Нового Завіту та гебраїку. Згідно з фундаційним актом польського короля Яна ІІ Казимира (від 20 січня 1661) Єзуїтській колегії у Львові було надано «гідність академії і титул університету». Разом з тим, вона отримала право на викладання схоластичної і моральної теології, філософії, математики, медицини та ін. університетських дисциплін [3], а також можливість підготовки випускників до здобуття ступеня магістра, ліценціата і доктората, що з огляду на протести Краківського університету, вперше реалізувалося лише 11.ХІІ.1759 року.
Від часу заснування Йосифінського університету у Львові (1784 р.), згідно з навчальною програмою, на І курсі теологічного факультету студенти вивчали такі дисципліни: історію Церкви і теологічну енциклопедію, єврейську мову та герменевтику Старого Заповіту. На ІІ – теологічну літературу, грецьку мову, герменевтику Нового Заповіту, патрологію та першу частину догматики. Студенти ІІІ курсу опановували другу частину догматики, полеміку та моральну теологію, а ІV – церковне право і пастирську теологію [4]. Вслід за відновленням університету імператором Францом І у 1817 р. спостерігається варіювання навчальних предметів у порівнянні з попереднім періодом функціонування університету у Львові. Наприклад, у 1837 році вивчали такі дисципліни: І рік – історію Церкви, єврейську мову, біблійну археологію, Старий Завіт, ІІ рік – грецьку мову, екзегетику Нового Заповіту, церковне право за австрійським законом і декреталії, педагогіку на німецькій мові, ІІІ рік – догматику і моральну теологію, ІV рік – пасторальну теологію в польській мові [5]. З часом збільшувалася кількість та розширювався спектр навчальних предметів. Від зимового семестру 1855/6 навчального року студенти вже вивчали 13 дисциплін, серед яких були історія християнської Церкви з поєднанням історії теологічної літератури від заснування Христової Церкви до понтифікату Григорія VII, Біблійна археологія, у т.ч. вивчення Старого Заповіту, єврейська мова і трактування святих книг Старого Завіту, сирійська і халдейська мова, з практичними заняттями, Біблійна герменевтика, грецька мова і трактування Євангелія від св. Матвія, читання послання апостола Павла до Галатів з трактуванням, загальне виховання, догматична теологія, догматика у руській мові для вихованців греко-католицької семінарії, моральна теологія, пастирська теологія (у польській мові), пастирська теологія (у руській мові).
Після укладення конкордату (1855 р.) та єпископської наради (1856), згідно з розпорядженням Міністерства Віровизнань і Освіти, у 1858 р. відбулися деякі зміни у навчальному плані. Відтоді, студенти першого курсу вивчали догматику, Біблійні студії Старого Заповіту і східних мов; другого – спеціальну догматику та екзегезу Нового Заповіту; третього – церковну історію та моральну теологію; четвертого – пасторальну теологію, літургіку, катехетику і методику, канонічне право [6]. Вже у літньому півріччі 1869/70 н. р. на І році навчання студенти теологічного факультету вивчали наступні предмети: загальну догматику, Божественну історію, трактування вибраних глав Старого Заповіту з Вульгати* (пророк Михей), трактування вибраних глав з пророка Єремії (Вульгата), граматику арабської мови з практичними завданнями [7]; на ІІ році – спеціальну догматику, Біблійну герменевтику, трактування Євангелія св. Матвія згідно оригіналу грецького тексту, трактування згідно тексту Вульгати: Євангеліє Св. Матвія, вищі трактування послання св. Павла до Тимофея. На ІІІ курсі студенти вивчали моральну теологію і церковну історію, а у 1889/90 н. р. до дисциплін ІІІ курсу додавалися також патрологія і патристика та курс про гіпнотизм; на IV – пастирську теологію на руській та польській мові, інституції канонічного права, катехетику і методику на руській та польській мовах.
За студентами Львівського університету залишалося право вільного вибору предметів. Крім богословських дисциплін, викладання яких забезпечували кафедри теологічного факультету, студенти записувалися на лекції, які читалися на інших факультетах, таким чином засвідчуючи сферу своїх особистих інтересів і зацікавлень. Наприклад, з-поміж основних 37 предметів випускник теологічного факультету Олексій Данилович від 1897/8 до 1901 н. р. прослухав ще протягом двох семестрів 4 предмети на філософському факультеті. Серед них такі [8]: «Історія української літератури ХІХ віка від (Тараса – Г. М.) Шевченка» (у 2-ох академічних год.); «Історія руської філології ХІХ віку» (2 год.) – (два предмети викладав літературознавець і мовознавець доктор Олександр Колесса); «Історія східної Європи в XVII віці» (2 год.) та «Галицько-Волинська держава» (2 год.) (викладав історик професор Михайло Грушевський).
Випускник Мар’ян-Іван Захар’ясевич протягом навчання в університеті прослухав 38 дисциплін на теологічному факультеті та 6 – на філософському [9]. По три семестри він слухав курси «Історії української літератури ХІХ віка від (Тараса – Г. М.) Шевченка» (2 год.) та «Історії руської філології ХІХ віку» (2 год.) у згадуваного вже доктора О. Колесси, а також «Історії східної Європи в XVII віці» у професора М. Грушевський (2 год.). Один семестр студент Захар’ясевич вивчав курси під назвою: «Устрій і культура Руських земель Х – ХІІІ в(іку – Г.М.) (2 год.), «Галицько-Волинська держава» (2 год.), «Боротьба за Галичину і Волинь (у – Г. М.) XIV в(іці – Г. М.)» (2 год.) у професора М. Грушевського.
Студент Гавриїл Костельник, який у майбутньому став священиком, філософом-богословом, викладачем Греко-католицької духовної семінарії у Львові (1920 – 28 рр.), відомим істориком, мовознавцем, письменником і громадським діячем [10], навчаючись на теологічному факультеті Львівського університету, у зимовому півріччі 1908/09 н. р., прослухав на філософському факультеті курс «Руське письменства ХІІІ віку» (3 год.) та «Історію української літератури ХІХ віку» (2 год.) у доктора Кирила Студинського [11].
Студент Ярослав Захар’ясевич у зимовому півріччі 1910/11 н. р. записався на заняття до професорів Кирила Студинського, Олександра Колесси і Михайла Грушевського [12]. У першого з них він відвідував курси, які називалися «Складна церковно-слов’янська мова з поглядом на староруську мову (та їх граматику)» (2 год.), «Руське письменство ХІХ віку від виступу Івана Котляревського» (2 год.), а також був учасником семінару «для руської філології» (2 год.). В Олександра Колесси студент Захар’ясевич слухав спеціальні курси «Маркіян Шашкевич, його часи, життя і творчість» (2 год.), «Звучна церковно-слов’янська мова» (1 год.), «З ґенези поетичної мови Т. Шевченка» (1 год.); у доктора Михайла Грушевського – «З історії Східної Европи Х віка» (2 год.), а у доктора Шатца – «Das deutsche Altertum in der Germania des Tacitus» (3 год.).
Навчаючись на теологічному факультеті у 1910/11 н. р., історик УГКЦ і права, педагог і публіцист, громадський діяч та дійсний член НТШ Микола Чубатий [13], відвідував історичні спецкурси: «19 вік: зі загальним оглядом австрійської історії» (3 год.) та історичний семінар (2 год.) у доктора Л. Фінкеля, а також «Розвиток історичної науки від епохи Просвітництва до найновіших часів» (4 год.) у доктора Б. Дембінського [14].
Окрім історичних дисциплін, майбутні теологи обирали для вивчення ще такі: «Географія загальна» (курс включав також вивчення анатомії) (4 год.) (викладав доктор Ромер), «Фізіологія рослин» (1 год.) – (доктор Цісельський), «Проблема пізнання у новочасній філософії» (3 год.) – (доктор Лукасевич); «Грецька література ІV віку по Христі і кінець поганського світу» (3 год.) (доктор Сінко), «Критична історія: проблеми субстанції і причиннєвості» (4 год.) (доктор Вартенберґ), «Історія руської драматичної поезії в XVII і XVIII в(іках – Г. М.) (4 год.) (доктор Колесса) [15].
Студенти теологічного факультету сумлінно ставилися до виконання своїх обов’язків і проявляли хорошу успішність у навчанні. Вона виставлялася їм за наступною шкалою: «eminentes», «I stopnia chlubnym», «I stopnia»,«ad eminentes», «отлично», маючи на увазі великі, похвальні, гідні, блискучі результати у навчанні чи «дуже добрий», «IІ stopnia», «prima», «celujący», «перву», «добрий», «достаточний», «вдовольняючий» або зовсім «недостаточний» рівень чи не зданий іспит взагалі. Наприклад, на заняття до професора Біблійних наук Нового Заповіту Юзефа Ватцки ходило у літньому семестрі 1890 р. 106 студентів ІІ курсу. З них на відзнаку «I stopnia chlubnym» склало 20 осіб; «I stopnia» – 80 осіб; «IІ stopnia» – 1 особа; не склало іспиту – 6 осіб. Лекції з історії Старого Заповіту, єврейської граматики та екзегези до книги пророка Єремії у доктора Клемента Сарніцького у 1896/7 н. р. відвідував 101студент І року навчання в університеті. З них 25 студентів склали іспит на «I stopnia chlubnym» – блискуче; 65 – «I stopnia» – відмінно; 2 – «IІ stopnia» – добре; 9 студентів не склали іспиту взагалі [16]. Слухачі педагогіки ІІІ року навчання у 1904/5 н. р. у доктора Блажея Яшовського отримали «I stopnia chlubnym» – 13 осіб; «I stopnia» – 7 осіб; не склала іспиту тільки 1 особа [17].
Порівнявши наведені приклади, можна сконстатувати, що кількість отриманих двійок дев’ятьма студентами у професора Сарніцького була досить великою, що можна пояснити складністю вивчаючого предмету, оскільки вивчення єврейської мови разом з курсом історії Старого Заповіту викликало труднощі у студентів. Це не рідко служило підставою для студентських прохань про звільнення від прослуховування даного предмету. З іншого боку, поясненням цього може бути сумлінність та вимогливість лектора предмету щодо знань студентів. Ще одним фактором у таких обставинах може виступати враження одного з випускників-теологів про навчальний процес на теологічному факультеті Львівського університету: «…професори гарно викладали, а при іспиті добре вимагали, – однак рівень науки богослов’я не стояв на тій висоті, як в університеті у Відні, бо на львівському університеті ще не вели семінари і практичних занять. Багато питомців (семінаристів – Г. М.), які не вспіли здати іспити, тратили місце в духовній семінарії, покидали богослов’я і вписувалися на инші факультети.» [18].
До хороших результатів навчання студенти отримували заохочення через стипендії. У 1869 р. для студентів Львівського університету діяли різноманітні стипендії: для молоді шляхетського і не шляхетського походження – з фундації Ґловінського, для шляхти – з фундацій Потоцького, Матчинського, Завадського, для не шляхти – з фундації Краківського університету [19]. Згідно з розпорядженням Міністерства Віросповідань і Освіти від 10 грудня 1872 р. на теологічному факультеті створювався преміальний фонд для нагороди студентів за наукові роботи. З державних фінансів на це виділялося 200 злотих щорічно. Нагороди могли домагатися всі студенти факультету з чотирьох курсів, які хоча б закінчували з хорошими успіхами перший курс. Нагорода призначалася за роботи з кожного предмету, в тому числі, з патрології, як з додаткового предмету. Всі роботи мали подаватися латиною, окрім роботи з пастирської теології, яка мала бути написана польською мовою. Особливо нагороди розписувалися за роботи з генеральної догматики та з історії об’явлення Старого Заповіту на І курсі; з догматики спеціальної і зі студій Нового Заповіту – на ІІ; з церковної історії та з моральної теології – на ІІІ; з пастирської теології та з церковного права – на ІV. Такі премії розписувалися по черзі на кожен предмет через два роки так, щоб один з обов’язкових предметів на кожному курсі був поставлений на конкурс. Тези або саму роботу професори певних предметів подавали декану факультету, який оголошував конкурс на зимовий семестр наступного навчального року у квітні, на засіданні ради факультету. Після огляду рецензентів роботам призначали премії. Було визначено чотири нагороди по 50 злотих, як і чотири роботи оголошені на конкурс. У випадку, коли студенти не написали наукової роботи з котрогось предмету або низький рівень роботи не дозволяв призначити премію, то колегія професорів могла затримати винагороду на наступний рік. Коли ж наступного року ситуація повторювалася, то зі суми винагороди виділялося колегією професорів 50 злотих на роботу з патрології студентам будь-якого курсу. 30 травня оголошувались результати конкурсу робіт, а 20 грудня студенти могли отримати премії. Відзначені роботи могли друкуватися лише коштом студента, але не університету [20].
Від 24 грудня 1876 року Міністерство виділило стипендію колишньому слухачу теологічних студій у Віденському університеті та екстерністу ІІІ курсу теологічного факультету Львівського університету Захарію Подляшецькому у розмірі 200 зр. [21], причиною чого, мабуть, послужило хороше навчання студента.
Як зауважуємо, студенти-теологи Львівського університету були позбавлені постійних стипендіальних фундацій, які майже щороку виділялися з наукового фонду для студентів філософського і правничого факультетів. У супротивній ситуації перебували, для прикладу, студенти теологічного факультету Ягеллонського Краківського університету, які мали постійно діючі стипендійні фонди [22]. Для студентів-теологів римо-католицького обряду (у 1911/12 н. р.) існувала фундація Саміеля Ґловінського у сумі 315 крон річних, яку надавали за умови вільного місця у єпископській римо-католицькій духовній семінарії. Її могли отримувати, якщо сума річної квоти стипендії відповідала вартості вільного місця в єпископській семінарії і не перевищувала 1000 крон. Коли ж стипендія була вищою від тієї квоти, то студентам потрібно було отримати дозвіл в Намісництва, як у випадку студента І року навчання Міхала Місєвіча [23]. Студенту Броніславу Сташевському надавалася стипендія у розмірі 420 крон річних з огляду на його споріднення з фундатором стипендії [24].
Ще одним заохоченням у навчанні для студентів греко-католиків були митрополичі обіди. Так, при відвіданні у 1896 р. кардиналом і митрополитом Сильвестром Сембратовичем духовної семінарії, семінаристи, які одночасно були студентами Львівського університету, почули таку настанову: «Вчіться добре, а хто поробить іспити з кожного предмету eminenter (маючи на увазі блискучі результати зі складених іспитів, як в університеті, так і в семінарії – Г. М.), – запрошу до себе на обід». В результаті, наприкінці літнього семестру того ж року було відібрано 19 питомців від IV до І курсу, які отримали запрошення від митрополита [25].
Таким чином, студенти теологічного факультету мали можливість обрати для вивчення широкий спектр навчальних дисциплін у Львівському університеті, як теологічних, так і природничих та історичних. У навчанні вони проявляли високу успішність, яка заохочувалася керівництвом університету та семінарій.
[1] Jaworski F. Uniwersytet Lwowski. Wspomnienie jubileuszowe. We Lwowie, 1912. S. 8 – 12. [2] Zaleski S. OO. Jezuici we Lwowie. Lwów, 1900. S. 1 – 20; 31 – 43. [3] Finkel L., Starzyński S. Historia Uniwersytetu Lwowskiego. Cz. I, II. / L. Finkel, S. Starzyński. – Lwów, 1894. – Cz. І, S. 20 – 21. [4] Ibidem, S. 24, 77. [5] Taschenbuch für das Jahr 1837. Lemberg. S. 53 – 57. [6] Finkel L., Starzyński S. Historia Uniwersytetu… Cz. І. S. 306. [7] Akademische behörden an der K. K. Uniwersität zu Lemberg, sammt der Ordnung der Vorlesungen an derselben im Sommer-Semester des Studien – Jahres 1871. Lemberg, S. 17. [8] ДАЛО, ф. 26, оп. 18, спр.1083, арк. 55 – 56. [9] Там само, арк. 399 – 400. [10] Костельник Гавриїл // Енциклопедія українознавства. Т. 3. – С. 1147. [11] ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 1008, арк. 73. [12] Там само, арк. 92. [13] Чубатий Микола // Енциклопедія українознавства. Т. 10. Париж – Нью-Йорк, 1984. – С. 3775. [14] ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 1013, арк. 156. [15] ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 1009, 1013, 1014. [16] ДАЛО, ф. 26, оп. 15, спр. 1064, арк.14. [17] ДАЛО, ф. 26, оп. 8, спр. 273. [18] Альманах українських богословів / Зібрав О. Буць. Львів, 1934. – С. 78. [19] ДАЛО, ф. 26, оп.12, спр. 415, арк. 5. [20] ДАЛО, ф. 26, оп. 8, спр. 128, арк. 6 – 7. [21] Надання стипендія // Слово. Ч. 8. Львовь, Субота 17 (29) Январія. Годь изданія XVI. – С. 3. [22] Błońska D. «Dla tym większej wiery…» fundacje stypendialne dla studentów wydziały teologacznego Uniwersytetu Jagiellońskiego/ Verba volant, scripta manent. Księga pamiątkowa Miecztsławowi Barcikowi pod redakcją Przemysława Marcina Żukowskiego. Kraków, 2010. S. 137 – 145. [23] ДАЛО, ф. 26, оп. 8, спр. 358, арк. 2. [24] ДАЛО, ф. 26, оп. 8, спр. 352, арк. 9. [25] Альманах українських богословів… – С. 78 – 79.*Вульгата (Vulgata, ae f) – латинський переклад Біблії, доведений Блаженним Ієронімом до «Діянь Апостолів», згодом доповнений і виправлений; був оголошений обов’язковим для Католицької церкви (постановою на Тридентському соборі 1546 р.); повна назва – Biblia sacra vulgatae editionis / Латинско-русский словарь. – Москва, 1976. – С. 1093.
Стаття публікується вперше